хрокало
ХРО́КАЛО, а, с.
Рибальський пристрій яким б'ють по воді, наганяючи в сітку або невід рибу.
“Хрокало” – це дерев'яна така штука, всередині видовбана, ну, як ото глечик, чи що, і надіта на довгу палицю (Остап Вишня);
Рівно й чисто, наче розтягує хто міхи гармошки, натискуючи на самі лише баси, відлунює густий голос – так шульпотить у лозняку Біжучої риболовецьке хрокало, коли парубки женуть у невід сонну рибу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)