хронікальність
ХРОНІКА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. хроніка́льний.
Тяжіння до хронікальності, до побіжного переліку фактів і подій суспільно-політичного життя, невміння пов'язати їх з сюжетом, “перенаселеність” романів безліччю дійових осіб – все це призводило часом до переваги зовнішнього над внутрішнім у зображенні людини, до втрати художньої цільності в деяких творах (з наук. літ.);
А. Малишко ставить перед собою ширше завдання – висвітлити постать Шевченка впродовж його останніх півтора десятка років. Такий задум визначив майже неминучу в подібних випадках хронікальність твору [“Тарас Шевченко”] (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)