хрумкнути
ХРУ́МКНУТИ, ну, неш, док., що, розм.
Однокр. до хру́мкати.
Залпом він вихилив свою чарку, крекнув, укинув у рот шматочок солоного огірка, хрумкнув (П. Загребельний);
Нен-Сагор розправив м'язи, аж кістки хрумкнули (Ю. Смолич);
Хтось вийшов надвір. По тому – до вуха Федора Прохоровича разів з два долинуло, як хрумкнув пісок на залізничному насипі під чиєюсь ногою (М. Трублаїні);
Замок у сумці хрумкнув так, ніби в ній щось роздушилось (А. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)