хрумкий
ХРУМКИ́Й, а́, е́.
Який видає тріск, хрумтить.
Тут він упав на хрумкий пісок (І. Микитенко);
Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (С. Голованівський);
Зітхала конячина, тюпала по дорозі. Їй, мабуть, бачилось тепле стійло, хрумкий овес (Ю. Мушкетик);
З-під розстебнутої шинелі визирали поли білого, накрохмаленого, хрумкого халата (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)