1. Словник української мови у 20 томах

хрумкий

ХРУМКИ́Й, а́, е́.

Який видає тріск, хрумтить.

Тут він упав на хрумкий пісок (І. Микитенко);

Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (С. Голованівський);

Зітхала конячина, тюпала по дорозі. Їй, мабуть, бачилось тепле стійло, хрумкий овес (Ю. Мушкетик);

З-під розстебнутої шинелі визирали поли білого, накрохмаленого, хрумкого халата (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрумкий — хрумки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хрумкий — [хрумкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. хрумкий — -а, -е. Який видає тріск, хрумтить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хрумкий — ХРУСТКИ́Й (який тріщить при розжовуванні), ХРУМКИ́Й, ХРУМТЛИ́ВИЙ, ХРУМКОТЛИ́ВИЙ, ХРУСКОТЛИ́ВИЙ. Хрустке печиво; Хрумкі бублики; Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами (О. Донченко). Словник синонімів української мови
  5. хрумкий — ХРУМКИ́Й, а́, е́. Який видає тріск, хрумтить. Тут він упав на хрумкий пісок (Мик., II, 1957, 208); Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (Голов., Тополя.., 1965, 333); Зітхала конячина, тюпала по дорозі. Словник української мови в 11 томах