хрумкий

ХРУСТКИ́Й (який тріщить при розжовуванні), ХРУМКИ́Й, ХРУМТЛИ́ВИЙ, ХРУМКОТЛИ́ВИЙ, ХРУСКОТЛИ́ВИЙ. Хрустке печиво; Хрумкі бублики; Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. хрумкий — хрумки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хрумкий — [хрумкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. хрумкий — ХРУМКИ́Й, а́, е́. Який видає тріск, хрумтить. Тут він упав на хрумкий пісок (І. Микитенко); Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (С. Голованівський); Зітхала конячина, тюпала по дорозі.  Словник української мови у 20 томах
4. хрумкий — -а, -е. Який видає тріск, хрумтить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хрумкий — ХРУМКИ́Й, а́, е́. Який видає тріск, хрумтить. Тут він упав на хрумкий пісок (Мик., II, 1957, 208); Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (Голов., Тополя.., 1965, 333); Зітхала конячина, тюпала по дорозі.  Словник української мови в 11 томах