хрумкий
ХРУМКИ́Й, а́, е́. Який видає тріск, хрумтить.
Тут він упав на хрумкий пісок (Мик., II, 1957, 208);
Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (Голов., Тополя.., 1965, 333);
Зітхала конячина, тюпала по дорозі. Їй, мабуть, бачилось тепле стійло, хрумкий овес (Мушк., Серце.., 1962, 6);
З-під розстебнутої шинелі визирали поли білого, накрохмаленого, хрумкого халата (Коп., Вибр., 1953, 293).
Словник української мови (СУМ-11)