хрумтливий
ХРУМТЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що хрумки́й.
До них мовчазно й неквапливо Гурток чудних гостей приходив уночі, Хрумтливі бублики і в жовтій пляшці пиво Та ще якісь книжки у клунку несучи (М. Бажан);
На столі заполум'яніла велика миска помідорів, сріблясті кільки, хрумтливі огірки (О. Копиленко);
Сидіти було зручно, бо лікоть спирався на клунок з м'якою хрумтливою сіллю (Ю. Збанацький);
Ларивон старанно складає вчетверо і ховає в кишеню два хрумтливих новеньких папірці (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)