хрумтливий
ХРУМТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хрумки́й.
До них мовчазно й неквапливо Гурток чудних гостей приходив уночі, Хрумтливі бублики і в жовтій пляшці пиво Та ще якісь книжки у клунку несучи (Бажан, Роки, 1957, 345);
На столі заполум’яніла велика миска помідорів, сріблясті кільки, хрумтливі огірки (Коп., Земля.., 1957, 140);
Сидіти було зручно, бо лікоть спирався на клунок з м’якою хрумтливою сіллю (Збан., Сеспель, 1961, 150);
Ларивон старанно складає вчетверо і ховає в кишеню два хрумтливих новеньких папірці (Коз., Зол. грамота, 1939, 80).
Словник української мови (СУМ-11)