хрумкіт

ХРУ́МКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами.

Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Гжицький, Опришки, 1962, 56);

До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155).

Значення в інших словниках

1. хрумкіт — хру́мкіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хрумкіт — ХРУ́МКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (В. Гжицький); До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. хрумкіт — -коту, ч. Звук під час жування, подрібнення їжі зубами.  Великий тлумачний словник сучасної мови