хрумкотіти
ХРУМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех. Підсил. до хрумті́ти.
Чути, як часто й гаряче дихає Соломія, як сопе старий Княжевич і хрумкотить суглобами пальців Ігор (Кучер, Прощай.., 1957, 217);
Явтухів віз стояв там, де завше, а біля воза хрумкотів зелену мішанку змилений кінь (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 46).
Хрумкоті́ти на зуба́х — те саме, що Хрумті́ти на зуба́х ( див. хрумті́ти).
Яблука теж у крапельках роси. Хрумкотять на зубах, пахнуть чимось невловимим, знайомим з давніх-давен, з дитинства (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14).
Словник української мови (СУМ-11)