хрумкіт
ХРУ́МКІТ, коту, ч.
Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами.
Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (В. Гжицький);
До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)