хруп

ХРУП, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.

2. Уживається як присудок за знач. хру́пати і хру́пнути.

По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки – хруп! (А. Головко);

Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. А ж тут берег під ним – хруп! Одколовсь (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. хруп — хруп вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. хруп — див. бух  Словник синонімів Вусика
3. хруп — виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає тріск, хруст. 2》 Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хруп — Хруп, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хруп — ХРУП, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст. 2. Уживається як присудок за знач. хру́пати і хру́пнути. По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки — хруп!...  Словник української мови в 11 томах
6. хруп — Хруп меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад, К. ЧР. 163.  Словник української мови Грінченка