хрупання
ХРУ́ПАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хру́пати і звуки, утворювані цією дією.
І поволі-поволі із загальної тишини і одностайного хрупання стебел вирізується чудовий, срібний, зразу тихенький, мов несмілий, голосок (І. Франко);
Санчата з легким хрупанням різали полозками бурулькуватий сніг (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)