хрупотіти

ХРУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що, під чим, по чому і без дод., розм.

Підсил. до хру́пати 1, 2.

З торбиною старець йде, сивий, старенький; Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить (А. Метлинський);

Так любить .. слухати [хлопчик], як хрупотить сніг під кінськими копитами (Н. Кобринська);

Чую, щось хрупотить по снігу, – підмерзло за ніч (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хрупотіти — хрупоті́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хрупотіти — див. хрупати  Словник синонімів Вусика
3. хрупотіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хрупати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрупотіти — ХРУ́МАТИ (видавати хрумкіт при розжовуванні; їсти що-небудь з хрумкотом), ХРУМТІ́ТИ, ХРУ́МКАТИ розм., ХРУ́ПАТИ розм., ХРУПОТІ́ТИ підсил. розм., ХРУПОСТІ́ТИ підсил. розм. Якимаха картоплю їв, хрумав цибулиною (Є.  Словник синонімів української мови
5. хрупотіти — Хрупоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть і хрупості́ти, -пощу́, -пости́ш, -постя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хрупотіти — ХРУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хру́пати 1, 2. З торбиною старець йде, сивий, старенький; Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить (Укр. поети-романтики.., 1968, 147); Так любить ..  Словник української мови в 11 томах
7. хрупотіти — Хрупотіти, -почу, -тиш гл. = хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Камен. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у.  Словник української мови Грінченка