хрупотіти
ХРУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех., розм. Підсил. до хру́пати 1, 2.
З торбиною старець йде, сивий, старенький; Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить (Укр. поети-романтики.., 1968, 147);
Так любить ..слухати [хлопчик], як хрупотить сніг під кінськими копитами (Кобр., Вибр., 1954, 29).
Словник української мови (СУМ-11)