хрупіт

ХРУ́ПІТ, поту, ч., розм. Тріск, хрускіт.

Повітря тряслося від брязкоту, хрупоту, стогону, лементу, від звірячих вигуків і прокльонів (Стар., Облога.., 1961, 74).

Значення в інших словниках

1. хрупіт — хру́піт іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хрупіт — ХРУ́ПІТ, поту, ч., розм. Тріск, хрускіт. Повітря тряслося від брязкоту, хрупоту, стогону, лементу, від звірячих вигуків і прокльонів (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
3. хрупіт — -поту, ч., розм. Тріск, хрускіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови