хруск

ХРУСК, у, ч., розм. Те саме, що хру́скіт.

Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (Вас., II, 1959, 37);

Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі. «Дивно, як він тут орієнтується,— думав Іллєвський про Леоніда.— І як він уміє так ходити: ні хряску, ні хруску…» (Гончар, IV, 1960, 60).

Значення в інших словниках

1. хруск — хруск іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хруск — Луск|іт|, тріск|іт|, хрупіт, хрумтіння; (на зубах) хрумкіт.  Словник синонімів Караванського
3. хруск — ХРУСК, у, ч., розм. Те саме, що хру́скіт. Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (С.  Словник української мови у 20 томах
4. хруск — -у, ч., розм. Те саме, що хрускіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хруск — Хруск, хру́ску, -кові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хруск — Хруск, -ку м. Трескъ, хрустѣніе.  Словник української мови Грінченка