хруск

ХРУСК, у, ч., розм.

Те саме, що хру́скіт.

Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (С. Васильченко);

Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі. “Дивно, як він тут орієнтується, – думав Іллєвський про Леоніда. – І як він уміє так ходити: ні хряску, ні хруску...” (О. Гончар);

А хруск той сухенький, усе ближчає, сильнішає (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. хруск — хруск іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хруск — Луск|іт|, тріск|іт|, хрупіт, хрумтіння; (на зубах) хрумкіт.  Словник синонімів Караванського
3. хруск — -у, ч., розм. Те саме, що хрускіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хруск — Хруск, хру́ску, -кові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хруск — ХРУСК, у, ч., розм. Те саме, що хру́скіт. Все густіше й ближче рвуться із землі огняні стовпи, грім і шелест не змовкає в повітрі; роями жуків скрізь гудуть черепки й скалки, і ліс повний хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. хруск — Хруск, -ку м. Трескъ, хрустѣніе.  Словник української мови Грінченка