хруснути
ХРУ́СНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до хрусті́ти, хру́скати.
Хруснув лід, а я з гринджолами у воду... (Марко Вовчок);
“Де ж би вона сховалася? – бідкається Настя. – Хіба чи не за отим кущем?” – сіла додолу, надкрадається тихесенько, щоб не хруснути (С. Васильченко);
Данило Багрич прокинувся. Перевернувся з боку на бік. Металева сітка хруснула під ним, немов суглоби живої істоти (Л. Дмитерко);
Ампула стрихніну, яку вона тримала в руці, щоб зробити впорскування, випала з її пальців і хруснула на долівці (Ю. Смолич);
Магда зітхнула глибоко й присіла біля неї. Вона стисла колінами руки, аж хруснули (С. Тудор);
Хлопчик бачив, як дід хрестив постелю, курінь і ще раз його, потім ліг, – хруснули кістки старого, мов сухі тріски (Панас Мирний);
Потяглася [Басова] так, що аж хруснули кісточки (В. Собко);
Він силкувався не хруснути гілкою, не шелеснути листям (І. Франко);
Вона підняла вгору руки і потяглася смачно всім тілом, хруснувши кісточками (М. Коцюбинський);
Панас, важкий, як брила, хруснувши суглобами, підвівся й пішов з хати (А. Іщук);
// безос.
Він сів на залізний брус і жадібно дихнув, розправив спину й плечі, аж хруснуло в суглобах (І. Микитенко);
* Образно. Зійде радісний день, – як звіриний хребець, Хрусне лад у ворожому стані! (І. Вирган);
Він чув, як Галка переступила з ноги на ногу .. Раніше він ще думав, що їй буде так важко переступити цей поріг. Хруснув уже затвердлий в душі льодок, черконув гострими закраїнами по серцю (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)