хрущ
ХРУЩ, а́, ч.
Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду.
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Т. Шевченко);
А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Марко Вовчок);
Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Л. Мартович);
* У порівн. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (М. Упеник);
// перен., розм. Мала дитина, людина.
– Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале. – хрущ! (І. Франко);
Милий Миша!.. Наші “хрущі”, як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)