1. Словник української мови у 20 томах

хрущ

ХРУЩ, а́, ч.

Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду.

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Т. Шевченко);

А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Марко Вовчок);

Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Л. Мартович);

* У порівн. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (М. Упеник);

// перен., розм. Мала дитина, людина.

– Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале. – хрущ! (І. Франко);

Милий Миша!.. Наші “хрущі”, як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрущ — хрущ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хрущ — див. ЖУК. Словник синонімів Караванського
  3. хрущ — [хрушч] -шча, ор. -шчем, м. (на) -шчу/ -шчев'і, мн. -шч'і, -шч'іў Орфоепічний словник української мови
  4. хрущ — -а, ч. 1》 ент. Жук родини пластинчатовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. 2》 перен., розм. Мала дитина, людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хрущ — Хрущ, -ща́, -ще́ві, -ще́м; -щі́, -щі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хрущ — ХРУЩ, а́, ч., ент. Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Шевч. Словник української мови в 11 томах