1. Словник української мови в 11 томах

хрущ

ХРУЩ, а́, ч., ент. Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду.

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Шевч., II, 1963, 15);

А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Вовчок, І, 1955, 146);

Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Март., Тв., 1954, 113);

*У порівн. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (Уп., Вірші.., 1957, 45);

// перен., розм. Мала дитина, людина.

-Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале.— хрущ! (Фр., IV, 1950, 44);

Милий Миша!.. Наші «хрущі», як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Л. Укр., V, 1956, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрущ — хрущ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хрущ — див. ЖУК. Словник синонімів Караванського
  3. хрущ — [хрушч] -шча, ор. -шчем, м. (на) -шчу/ -шчев'і, мн. -шч'і, -шч'іў Орфоепічний словник української мови
  4. хрущ — ХРУЩ, а́, ч. Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. хрущ — -а, ч. 1》 ент. Жук родини пластинчатовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. 2》 перен., розм. Мала дитина, людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хрущ — Хрущ, -ща́, -ще́ві, -ще́м; -щі́, -щі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)