хряснути
ХРЯ́СНУТИ, ну, неш, док., кого, що, розм.
1. Однокр. до хря́скати.
Тут разом як осяє їх блискавка, як хрясне грім!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
Шафа лягла на вікно, задерла ніжки й білий спід, хитнулась і щезла. Панас висунувсь у вікно, щоб чути, як вона хрясне грудьми об землю (М. Коцюбинський);
Кілька чоловік принесли балку, розгойдали й ударили двічі в ворота. Вони хряснули і розкрились (Н. Рибак);
О. Ананій почервонів, як спечений рак, плюнув на саму вулицю й хряснув вікном (П. Панч);
У вікно хряснув перший камінь (Ю. Смолич);
Вся затремтівши, схопила [Ольга] ніж розрізувати папери й важким руків'ям хряснула дівчину (І. Микитенко).
2. Розламатися, розколотися з сухим тріском, хрускотом.
Сокира рубонула, жалібно хряснула цівка калинова і впала стеблина, тремтячи листом (Б. Грінченко);
Дебелі дядьки в'язали пілота. Один з них навідліг ударив його кулаком в обличчя, аж хряснула кістка (Ю. Бедзик);
// безос.
З уланом рубався [батько Максима], та невдало, – шабля ворога перетнула ключицю – тільки хряснуло (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)