хтиво
ХТИ́ВО.
Присл. до хти́вий.
Денис помітив той погляд. Хтиво поблискуючі щілинки очей його звузились, він по-молодецькому ворухнув плечима (Григорій Тютюнник);
Їй не забути, як ламав Дитячий стан бандит у неї, Одежу хтиво розривав Тяжкою лапою своєю (М. Рильський);
Кирило не чув докорів. Красу природи і її спокій пив хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)