хто-небудь
ХТО-НЕ́БУДЬ, кого-не́будь, займ. неознач.
Яка-небудь людина, байдуже хто – з певного ряду; будь-хто.
Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський);
Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті... Кого-небудь треба сватать (Т. Шевченко);
Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь (А. Головко);
Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з богачів [багачів] обидив (Марко Вовчок).
(1) Хто-не́будь з (із) – один з багатьох (з кількох).
Іноді матінка, видно, для самозаспокоєння, зверталася до кого-небудь із присутніх (Григорій Тютюнник);
Хтось (хто, де́хто, хто-не́будь) і́нший див. хтось.
Словник української мови (СУМ-20)