хто-небудь
ХТО-НЕ́БУДЬ, кого-не́будь, займ. неознач.
Яка-небудь людина, байдуже хто – з певного ряду; будь-хто.
Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський);
Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті... Кого-небудь треба сватать (Т. Шевченко);
Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь (А. Головко);
Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з богачів [багачів] обидив (Марко Вовчок).
(1) Хто-не́будь з (із) – один з багатьох (з кількох).
Іноді матінка, видно, для самозаспокоєння, зверталася до кого-небудь із присутніх (Григорій Тютюнник);
Хтось (хто, де́хто, хто-не́будь) і́нший див. хтось.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хто-небудь — хто-не́будь займенник Орфографічний словник української мови
- хто-небудь — ХТО-НЕБУДЬ – ХТОСЬ Хто-небудь, кого-небудь, займ. Яка-небудь людина, істота; байдуже хто. [Палажка:] А дома ще хто-небудь зостався? (Панас Мирний); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С.Васильченко); – Є тут хто-небудь?... Літературне слововживання
- хто-небудь — див. хтось Словник синонімів Вусика
- хто-небудь — кого-небудь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хто-небудь — БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. Словник синонімів української мови
- хто-небудь — ХТО-НЕ́БУДЬ, кого-не́будь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (Котл., І, 1952, 115); Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті… Кого-небудь треба сватать (Шевч. Словник української мови в 11 томах