хто-небудь
ХТО-НЕБУДЬ – ХТОСЬ
Хто-небудь, кого-небудь, займ. Яка-небудь людина, істота; байдуже хто. [Палажка:] А дома ще хто-небудь зостався? (Панас Мирний); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С.Васильченко); – Є тут хто-небудь? – скрикнув він глухо. Ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник).
Хтось, займ. Невідомо, яка людина, істота; байдуже хто. А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т.Шевченко); Хтось мене раптом торкнув за плече (Ю.Яновський); Коли йдеш, хтось неодмінно зупиниться й подивиться услід, хтось із кимось балакає, хтось несе воду, хтось виносить сміття, виливає помиї чи лагодить паркана, хтось, зрештою, ходить чи стоїть біля річки (Вал. Шевчук); Кимсь наполохані, з-під даху злетіли кажани (Г. Бойко).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хто-небудь — хто-не́будь займенник Орфографічний словник української мови
- хто-небудь — див. хтось Словник синонімів Вусика
- хто-небудь — ХТО-НЕ́БУДЬ, кого-не́будь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто – з певного ряду; будь-хто. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський); Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті... Словник української мови у 20 томах
- хто-небудь — кого-небудь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хто-небудь — БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. Словник синонімів української мови
- хто-небудь — ХТО-НЕ́БУДЬ, кого-не́будь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (Котл., І, 1952, 115); Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті… Кого-небудь треба сватать (Шевч. Словник української мови в 11 томах