хто-небудь

БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. рідше, ХТО Б (ТАМ (ТО)) НЕ БУВ (НЕ БУЛО́ — у непрямих відм.) розм., ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм. (будь-хто без розбору); ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм., КО́ЖНИЙ (КО́ЖЕН) (узятий підряд, без пропусків). — Я не зобов'язаний говорити будь-кому про свої почуття, — мовив я (Є. Гуцало); — Слова, фрази! — шепотить Хо. — Се абихто зможе! (М. Коцюбинський); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе (Панас Мирний); Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, от хоч би цьому Спасителеві, що стоїть спижеве розп'яття на столику, — то й він би зрадив (Г. Хоткевич); В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар); — А, Боже ж мій! Я не така людина, кого хочете поспитайте, — хвилювався Семен (М. Коцюбинський); Врангелівські корпуси з'єднуються в районі станції Апостолове і розвивають звідти удар на захід.., назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар); Напившись, звірів (грек), очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і, якщо його не зв'язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Григорій Тютюнник); — О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе, — казали другі (Панас Мирний); Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); Цієї нової гідності не можна було приховати, вона була видима кожному (О. Гончар). — Пор. 1. хто-не́будь.

ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа — байдуже хто — з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів обидив (Марко Вовчок); — Зізнайся, хто тоді написав оту записку.. Адже це хтось із твоїх добрих знайомих, ти мав би знати (Є. Гуцало); Їй здавалося тоді, що вся публіка чужа.. Треба було їй когось, хто репрезентував би глядачів (Ю. Яновський); Цього інженера знали й ще дехто з присутніх (І. Ле); — Звісно, нам, персоналові, це (втечі вихованців) безслідно не минає, декому передчасно здають нерви, зношується організм (О. Гончар); Було вона в своєму селі йде — той привітає, другий за здоров'я спитає, декотрий пожартує (Марко Вовчок). — Пор. будь-хто́.

ХТОСЬ (невідомо хто; той, кого не можуть або не хочуть назвати), ХТО-НЕ́БУДЬ, ДЕ́ХТО, ХТО́ЗНА-ХТО розм., БО́ЗНА-ХТО розм., КА́ЗНА-ХТО розм., ЧО́РТЗНА-ХТО фам., ХТО́СЬ-ТО розм. рідше. А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С. Васильченко); Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки (Л. Глібов); "Як вони схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір" (Григорій Тютюнник); На високих валах і могилах темніють бозна-ким встановлені кам'яні баби (І. Цюпа); До свята залишився один день. А роботи — як казна-кому, то на три дні (І. Микитенко); (Кирило:) Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (М. Кропивницький).