худнути
ХУ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. ху́днув, нула, ло і худ, ла, ло; недок.
Ставати худим або худішим, втрачати на вазі; мізерніти, спадати з тіла.
– Ти все худнеш та мізернієш, аж дивитись на тебе жалко.., – сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький);
[Скотина] стала худнути та слабнути, а далі й дохнути (Б. Грінченко);
Вона марніла, блідла, худла. Батьки занепокоїлися її здоров'ям і стали удаватися до лікарів за порадою (Н. Кобринська);
Варка примічала останні дні, що діти почали худнути, стали жовті і якісь кволі без свіжого повітря (В. Кучер);
Вона худла і блідла, чуючись трохи послабленою від посту при важкій праці в школі (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)