худнути
ХУ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. ху́днув, нула, ло і худ, ла, ло; недок. Ставати худим або худішим, втрачати на вазі.
— Ти все худнеш та мізернієш, аж дивитись на тебе жалко..,— сказала Гризельда (Н.-Лев., VII, 1966, 187);
Вона марніла, блідла, худла. Батьки занепокоїлися її здоров’ям і стали удаватися до лікарів за порадою (Кобр., Вибр., 1954, 92);
Варка примічала останні дні, що діти почали худнути, стали жовті і якісь кволі без свіжого повітря (Кучер, Голод, 1961, 97).
Словник української мови (СУМ-11)