художньо
ХУДО́ЖНЬО.
Присл. до худо́жній 1–5.
Приїздив Шаляпін .. Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою (М. Коцюбинський);
Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх про різні події (З. Тулуб);
А знайде письменник “готовий” образ – будь ласка, змальовуйте, художньо перетворюйте його на тип (О. Донченко);
З гордістю бачиш, якою повнокровною, багатою тематично і художньо є наша поезія (А. Малишко);
У моїй багатолітній мистецькій роботі я ніколи не зустрічав більш вдячного матеріалу для творчості, ніж багатогранна і художньо досконала драматургія Горького (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)