хіна
ХІ́НА, и, ж., фарм.
Те саме, що хіні́н.
Так якось недобре почував себе учора, боліла голова і все тіло, не хотів зовсім їсти. Прийняв хіни і виспався, і сьогодні краще мені (М. Коцюбинський);
– До тридцяти дев'яти нагнав температуру. А що вже хіни тії наковтавсь! І досі в вухах гуде (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)