цадик
ЦА́ДИК, а, ч.
У євреїв-хасидів – духовний наставник, якого вважають наділеним чудодійною силою.
– Так от, на тому тижні ми виїжджаємо в Умань, там буде й весілля, – це раз, а друге, найважливіше: сьогодні ввечері в мене збереться багато євреїв – і сусідів, і рабинів, приїде й сам великий цадик! (М. Старицький);
– Колись батько розказував про дивного цадика. Мiг вгадувати майбутнє, лiкував, то з'їжджалися зi всiх сторiн (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)