царствуючий
ЦА́РСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
1. Який царствує.
Лучі [промені] сонця поволі, немов боязливо, продирали густу темноту, царствуючу .. в тій печері (І. Франко).
2. Який належить до царської сім'ї.
– Малоросійські сцени виставлялися в Маріїнському імператорському театрі.., і на цих виставах були присутні члени царствуючого дому (Ф. Бурлака);
Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)