царствуючий
ЦА́РСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до ца́рству́вати.
Лучі [промені] сонця поволі, немов боязливо, продирали густу темноту, царствуючу.. в тій печері (Фр., VIII, 1952, 227).
2. у знач. прикм. Який царствує, належить до царської сім’ї.
— Малоросійські сцени виставлялися в Маріїнському імператорському театрі.., і на цих виставах були присутні члени царствуючого дому (Бурл., Напередодні, 1956, 140);
Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Кочура, Зол. грамота, 1960, 164).
Словник української мови (СУМ-11)