царівна
ЦАРІ́ВНА, и, ж.
Дочка царя (у 1 знач.).
Скоро тілько царівна прийшла купатися і роздяглася на березі та положила на піску блискучий золотий ланцюжок, Ворона прилетіла та й хап той ланцюжок у рот (І. Франко);
// розм. Про вродливу, гарно вбрану дівчину.
Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царівна, така, про яку оповідають у казках (Б. Грінченко);
* У порівн. Вона підносить гордо голову і, мов царівна, .. несвідомо приказує йому очима бути тут при ній (О. Кобилянська);
– Купіть мені, бабусечко, по новій моді убрань хороших! – Про се не турбуйся, дитя моє. Буде в тебе всього. Ти в мене будеш царівна над панночками! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)