царівна
ЦАРІ́ВНА, и, ж. Дочка царя (у 1 знач.).
Скоро тілько царівна прийшла купатися і роздяглася на березі та положила на піску блискучий золотий ланцюжок, Ворона прилетіла та й хап той ланцюжок у рот (Фр., IV, 1950, 75);
// розм. Про вродливу, гарно вбрану дівчину.
Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царівна, така, про яку оповідають у казках (Гр., II, 1963, 331);
*У порівн. Вона підносить гордо голову і, мов царівна, ..несвідомо приказує йому очима бути тут при ній (Коб., III, 1956, 378);
— Купіть мені, бабусечко, по новій моді убрань хороших! — Про се не турбуйся, дитя моє. Буде в тебе всього. Ти в мене будеш царівна над панночками! (Вовчок, І, 1955, 105).
Словник української мови (СУМ-11)