царів
ЦАРІ́В, ре́ва, ре́ве. Прикм. до цар; належний цареві.
Князь Курбський від гніву царевого втік (Граб., І, 1959, 303);
Опливала свічка, і краплина за краплиною скочувався віск на папір царевого листа (Кочура, Зол. грамота, 1960, 385).
Словник української мови (СУМ-11)