цвенькнути
ЦВЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до цве́нькати.
– Та наші пани, – промовив о. Мойсей, – таки догоджають батюшкам, хто вміє кільки [кілька] слів цвенькнути по-польській [по-польськи] (І. Нечуй-Левицький);
– Хто це вам таке цвенькнув? – блиснула зухвалими очима Наталка і засміялась (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)