цвенькнути
ЦВЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цве́нькати.
— Та наші пани,— промовив о. Мойсей,— таки догоджають батюшкам, хто вміє кільки [кілька] слів цвенькнути по-польській [по-польськи] (Н.-Лев., I, 1956, 125);
— Хто це вам таке цвенькнув? — блиснула зухвалими очима Наталка і засміялась (Коп., Сусіди, 1955, 11).
Словник української мови (СУМ-11)