цвинтарний
ЦВИ́НТАРНИЙ, а, е.
Прикм. до цви́нтар.
Кидається [Петро].., перелазить через цвинтарний штахет і прожогом летить з гори (С. Васильченко);
Мар'ян хотів був знову повернутись на кладовище, але передумав і пішов не до цвинтарної, а до проданої землі (М. Стельмах);
Цвинтарним холодом війнуло на Катрю (Н. Рибак);
Марія йшла, бігла, летіла коби скоріше. Ховзалася по осіннім болоті, шпорталася об каміння, що пооблетіло з цвинтарного муру (Б. Лепкий);
* Образно. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)