цвинтарний
ЦВИ́НТАРНИЙ, а, е. Прикм. до цви́нтар.
Кидається [Петро].., перелазить через цвинтарний штахет і прожогом летить з гори (Вас., II, 1959, 119);
Мар’ян хотів був знову повернутись на кладовище, але передумав і пішов не до цвинтарної, а до проданої землі (Стельмах, І, 1962, 177);
Цвинтарним холодом війнуло на Катрю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 290).
♦ Цви́нтарна ти́ша — мертва, зловісна, моторошна тиша; тихо, як на цвинтарі.
Могилки, порослі бур’янами, похилені хрести, спалені дерева і якась особлива цвинтарна тиша неприємно вразили Корольова (Шиян, Магістраль, 1934, 7);
Цви́нтарне ло́же див. ло́же¹.
Словник української мови (СУМ-11)