цвьохати
ЦВЬО́ХАТИ, ЦВЬО́ХКАТИ, аю, аєш, недок., кого, що і без прям. дод., по кому – чому, на кого – що, розм., рідко.
Те саме, що цьво́хкати.
Дядько, що безперестанку цвьохав батогом по ребрах геть упрілу конячку, не переставав зітхати (Яків Баш);
Цвьохали батоги; бадьоро лунали вигуки (С. Васильченко);
Лунає свист, виляском цвьохкає батіг. Йде колгоспна череда (П. Автомонов);
Петро Гуржій сидів на передку, цвьохкав батіжком і мовчав (М. Чабанівський);
Навколо рвались міни, шуміли осколки, цвьохали кулі (Ю. Збанацький);
Цвьохає візник загодовану конячку (А. Шиян);
Дядько Терешко стояв перед східцями і, цвьохкаючи по землі батогом, зустрічав сміхом та глузуванням трактористів денної зміни (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)