цвьохнути
ЦВЬО́ХНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод., по кому – чому, на кого – що, розм., рідко.
Однокр. до цвьо́хати, цвьо́хкати.
Дядько Кирило сів на віз, узяв віжки в руки. Цвьохнув батогом, і віз заскрипів із двору (С. Васильченко);
Цвьохнув батіг і віз заторохтів, знявши сизу куряву (І. Кириленко);
Їздовий сів у передок, цвьохнув, і ресорний візок на гумових шинах легенько покотився (О. Гончар);
Дівчина цвьохнула батогом по конях (О. Гуреїв);
Він раптом цвьохнув лозинкою по снігу (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)