цвях
ЦВЯХ, а, ч.
Металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Іван .. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди мідними цвяхами (С. Чорнобривець);
Мовчки простяг він руку і зняв з цвяха чоботи (З. Тулуб);
* Образно. [Кассандра:] Її [Мойри] правиця і важка й тверда, вона кує з народів зброю світа [світу], а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї (Леся Українка);
* У порівн. Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку і, обернувшись до стіни, неквапом щось шкребе на ній протиркою, наче цвяхом (О. Гончар);
* Образно. * У порівн. Брат говорив повільно, проникливо. Кожне слово було важким і, ніби цвях, встрягало в мозок (В. Козаченко);
* Образно. * У порівн. Йому уп'явся цвяхом у серце сумнів: а що коли й у Вовчій Горі жде його отакий прийом? (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)