цвях —
ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стрижень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван ..
Словник української мови у 20 томах
цвях —
цвях цвях||зольнеґль, цьвик ◊ забивати цвя́хи вул. дурити, уводити в оману (м)||забивати баки ◊ заби́ти <�найгру́бшого> цвяха <�в голову> = заби́ти цвя́шок: Тим часом мені ввесь час бриніла в ухах погроза мого неоціненного пана інструктора...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
цвях —
-а, ч. Металевий або дерев'яний загострений стержень, що використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цвях —
стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь.
Фразеологічний словник української мови
цвях —
ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний).
Словник синонімів української мови
цвях —
ЦВЯХ, а, ч. Металевий або дерев’яний загострений стержень, який використовується для прикріплення, скріплення частин чого-небудь або для підвішування чогось. Іван..
Словник української мови в 11 томах
цвях —
Цвях, -ха м. Гвоздь. Під'їхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. ІІІ. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. ум. цвяшок.
Словник української мови Грінченка