-р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іy, д. -р'ам
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
цвинтар —
цви́нтар іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
цвинтар —
Я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О.
Літературне слововживання
цвинтар —
Спеціально відведене освячене місце для поховання померлих християн, на якому здійснюють похоронні обряди та деякі заупокійні богослужіння; кладовище
Словник церковно-обрядової термінології
цвинтар —
ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О.
Словник української мови у 20 томах
цвинтар —
-я, ч. 1》 Подвір'я і кладовище біля церкви. 2》 Місце, відведене для поховання померлих; кладовище.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цвинтар —
КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал.
Словник синонімів української мови
цвинтар —
Цви́нтар, -ря, -реві, на -рі; -тарі, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цвинтар —
ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір’я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви...
Словник української мови в 11 томах