цвинтар

цви́нтар

[цвинтар]

-р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іy, д. -р'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвинтар — цви́нтар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цвинтар — Я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Літературне слововживання
  3. цвинтар — див. КЛАДОВИЩЕ; (біля церкви) церковний двір. Словник синонімів Караванського
  4. цвинтар — Спеціально відведене освячене місце для поховання померлих християн, на якому здійснюють похоронні обряди та деякі заупокійні богослужіння; кладовище Словник церковно-обрядової термінології
  5. цвинтар — див. кладовище Словник синонімів Вусика
  6. цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Словник української мови у 20 томах
  7. цвинтар — -я, ч. 1》 Подвір'я і кладовище біля церкви. 2》 Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цвинтар — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
  9. цвинтар — Цви́нтар, -ря, -реві, на -рі; -тарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір’я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви... Словник української мови в 11 томах