цвинтар
ЦВИ́НТАР, я, ч.
1. Подвір'я і кладовище біля церкви.
Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний);
Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко);
За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один .. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (А. Головко).
2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище.
Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Н. Кобринська);
На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (В. Собко);
На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (С. Чорнобривець);
Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (О. Донченко);
– Еге, поки гладкий схудне – худого на цвинтар понесуть (М. Стельмах);
* Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (І. Нехода);
Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил – На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (В. Симоненко).
Значення в інших словниках
- цвинтар — цви́нтар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цвинтар — Я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Літературне слововживання
- цвинтар — див. КЛАДОВИЩЕ; (біля церкви) церковний двір. Словник синонімів Караванського
- цвинтар — Спеціально відведене освячене місце для поховання померлих християн, на якому здійснюють похоронні обряди та деякі заупокійні богослужіння; кладовище Словник церковно-обрядової термінології
- цвинтар — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- цвинтар — [цвинтар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іy, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
- цвинтар — -я, ч. 1》 Подвір'я і кладовище біля церкви. 2》 Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвинтар — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
- цвинтар — Цви́нтар, -ря, -реві, на -рі; -тарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвинтар — ЦВИ́НТАР, я, ч. 1. Подвір’я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви... Словник української мови в 11 томах